Як захищати інтереси клієнта від притягнення до відповідальності з боку ДАБІ

(корисний досвід захисту)

ЮК «Нобілі» виграла судовий спір в інтересах торгівельної компанії з Державною архітектурно-будівельною інспекцією у місті Києві. Цікавим є судове рішення, яким задоволено позов та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та тактика захисту.

Самі події розгортались у травні -червні 2018 року безпосередньо на центральній вулиці столиці – Хрещатику. За розповсюдженим сценарієм під час складення оскаржуваних документів та проведенні самої перевірки уповноважених представників або керівництва підприємства на місці не було. Але це не зупинило працівників Департаменту ДАБІ у м. Києві. Як наслідок – штраф у розмірі більше 1,5 млн грн., а у подальшому – повторний штраф вже у розмірі 3,3 млн. грн. Розміри штрафів є дуже суттєвими, тому й перемога є більш приємною.

Окремо доцільним слід зазначити про дії представників департаменту ДАБІ у місті Києві, які фактично крім складення постанови та припису, займалися документуванням та «збором» доказів порушень. Хоча саме Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності подібні дії прямо не передбачені та, на нашу думку, виходять поза межі повноважень інспекторів. Бо, як передбачає цей Порядок, до Протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності можуть додаватися оригінали або копії документів, фотоматеріали, які підтверджують факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винність суб’єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Але жодним чином не регламентовано такий збір документів, їх використання та оброблення, також як здійснення фото, відеозйомки, аудіозапису. Хоча у більшості випадків суд приймає такі докази.

Так, вочевидь, з метою довести наявність порушення, працівники департаменту долучили до матеріалів перевірки чек про придбання товарів та застосовували фотозйомку.

Судове рішення, яким позов ЮК «Нобілі» в інтересах клієнта було задоволено, ґрунтується на наступному:

  • по-перше, специфіка конкретного випадку – у цьому випадку йшла мова про порушення у вигляді експлуатації об’єкта не введеного в експлуатацію. Фактичні обставини полягали у суттєвій відмінності реконструйованої будівлі та відповідних робіт від закінченого будівництвом об’єкту. Вирішальну значимість яких у справі вдалось довести в суді, з посиланням на відповідну судову практику – постанову Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 у справі № К/9991/59324/12 (ЄДРСР № 31284772): «…у відповідності до пункту 9 частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, заборона закінчених будівництвом об’єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції. При цьому суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачено заборона експлуатації реконструйованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично було проведено реставрацію будівлі на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІV 114142170537, отже фактично будівельні роботи не виконувались, лише було додатково облаштовано окремі входи для людей з фізичними можливостями».

  • по-друге, суд не формально підійшов до розгляду справи, а встановив розмежування відповідальності та послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі № 21-433а13, яка встановлює, що: «…Так, частина восьма статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачає, що експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов’язок введення об’єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об’єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб’єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов’язок, не ввели об’єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність…».

 

  • по-третє, однією з вирішальних обставин стало й обчислення строків притягнення до відповідальності у розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» фактично будівельні роботи було виконано ще у 2014 році, й відповідно до вимог зазначеного закону (ч. 11 ст. 2) штраф може бути накладено на суб’єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення. Також, слід зазначити, що приписи ст. 238 Господарського кодексу України встановлюють, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені  ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання за порушення зазначеними суб’єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежуваний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб’єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом…».

Внаслідок чого є логічним висновок суду «… З матеріалів справи вбачається, що будівельні роботи позивачем були здійснені у лютому-березні 2015 року, водночас спірні постанови про накладення штрафу, відповідно прийняті поза межами строку визначеного законом…» і як наслідок скасування приписів та постанов про накладення штрафів Департаментом ДАБІ у місті Києві.

Зазначений випадок застосування штрафів з боку ДАБІ до суб’єктів господарювання не є поодиноким, а навпаки – дуже розповсюдженим явищем. Бо більшість об’єктів функціонують достатньо давно і вважати ці порушення новими, не є вдалим рішенням. Не вивчаючи обставин кожного випадку окремо, як і застосовувати санкції. Що нам й вдалося довести у судовому засіданні.

 

Дякую за вашу увагу,

Керівник судової практики ЮК «Нобілі»,

адвокат Зьома В’ячеслав

 

[Електронний ресурс] – режим доступу:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78526077

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31284772

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38285951