У розвинених країнах банкрутство є невід’ємною частиною ринкової економіки, наслідком природного процесу конкурентної боротьби та розглядається як механізм, спрямований на виведення нерентабельних та неперспективних підприємств. Банкрутству передують заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності підприємства, зокрема, зміна системи управління, розстрочення заборгованості тощо, тому банкрутство розуміють як вимушену ліквідацію
В Україні інститут банкрутства часто використовується недобросовісними особами як знаряддя збагачення та/або як елемент злочинної схеми, спрямованої на захоплення контролю над підприємством, уникнення відповідальності перед кредиторами та/або як спосіб приховати інші злочини, наприклад, розкрадання бюджетних коштів, шахрайство тощо.
Розглянемо, які «проблеми» та «задачі» вирішуються з використанням процедур банкрутства в Україні.
Банкрутство використовується «недобросовісними» боржниками:
1) З метою уникнення кредитних та інших зобов’язань
Пам’ятаємо, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна в процедурі банкрутства, вважаються погашеними (ч. 5 ст. 45 Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — «Закон про банкрутство»).
Отже, для того щоб позбавитися боргів, створюється штучна заборгованість підприємства-боржника перед «дружнім» кредитором в розмірі не менше 300 мінімальних заробітних плат, яка підтверджується судовим рішенням.
В процедурі банкрутства з’ясовується, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а заставне майно має суттєві недоліки або його вартість значно знизилася, або воно взагалі відсутнє (тут вже можливо говорити про кримінально-правові аспекти дій), тому погасити вимоги кредиторів неможливо. У зв’язку з чим кредиторам залишається лише чекати отримання документу, що дозволить списати заборгованість.
2) З метою виведення активів
Закон про банкрутство визначає порядок продажу майна банкрута. Використовуючи його особливості, «контрольований» Арбітражний керуючий здатен контролювати продаж активів боржника, забезпечивши їх продаж за ціною, що є прийнятною для замовників «штучного» банкрутства або «дружній» з боржником компанії. Такий спосіб виведення активів може застосовуватись з метою зменшення їх вартості.
3) Як спосіб ліквідації
Банкрутство «продається» як спосіб ліквідації юридичної особи без податкової перевірки. На жаль, проведення перевірки податковими органами, що проводиться під час ліквідації підприємства, лякає підприємців та штовхає їх на проведення «контрольованого» банкрутства, за якого підприємство ліквідується разом з його «заплямованим податковим минулим» без податкової перевірки. Причому строки ліквідації через банкрутство можуть бути меншими, ніж очікування податкової перевірки при ліквідації з загальних підстав.
Банкрутство використовуються з метою встановлення контролю над підприємством
Агресивний інвестор скуповує борги підприємства-боржника, бажано такі, за якими є рішення суду про стягнення, та ініціює процедуру банкрутства з призначенням «контрольованого» Арбітражного керуючого.
Далі залежно від мети можливі варіанти:
- отримання у власність активів підприємства (нерухомості, цінних паперів, об’єктів інтелектуальної власності) та ліквідація боржника;
- відчуження у процедурі санації майна боржника шляхом заміщення активів.
Такі дії можуть бути складовими рейдерських схем по встановленню контролю над підприємством.
Окремої уваги заслуговує ст. 20 Закону про банкрутство, яка, маючи на меті захист прав кредиторів та є механізмом поповнення ліквідаційної маси шляхом визнання договорів недійсними, які укладені за 1 рік до порушення справи про банкрутство, іноді використовується як засіб заволодіння майном, що було відчужено боржником третій особі або як спосіб задоволення вимог кредитора у першу, а не у четверту чергу, що значно обмежує перспективи задоволення вимог кредиторів інших черг.
Отже, власникам бізнесу сьогодні треба розуміти, що банкрутство в Україні не стільки про негаразди в бізнесі, які призвели до неможливості його ефективного продовження, скільки про можливі схеми ухилення від виконання взятих на себе зобов’язань або про намір накласти руку на «чуже» з імітацією законної процедури банкрутства.
Тому радимо всім підприємцям тримати руку на пульсі та відслідковувати у Єдиному реєстрі судових рішень появу рішень про стягнення заборгованості, особливо в розмірі не менше 300 мінімальних заробітних плат (на сьогодні 960 000 грн) з власної компанії або з контрагентів-дебіторів, оскільки такі рішення в разі невиконання протягом 3 місяців можуть стати підставою для порушення справи про банкрутство.
Постійний моніторинг стану справ та інформації про порушення справ про банкрутство (так зване банкрутство «сам себе» за ст. 95 Закону про банкрутство ніхто не відміняв) дозволить своєчасно розпочати протидію рейдерам щодо власної компанії та подати заяву з вимогами до боржника щодо контрагента-дебітора, а також надасть право на отримання задоволення своїх грошових вимог.