Кодекс України з процедур банкрутства став поштовхом для створення нової судової практики – банкрутство фізичних осіб!

Кодекс України з процедур банкрутства став поштовхом для створення нової судової практики – банкрутство фізичних осіб!

Адвокат, старший юрист Юридичної компанії  «NOBILI»    Меше Олексій (стаття для видання Український Юрист)

Кодекс України з процедур банк­рутства введено у дію, і ми маємо початок нової судової практики – банкрутство фізичних осіб. Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника — юридичної особи або визнання її банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ

Якщо раніше Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» допускалося відновлення фізичної особи — підприємця, то Кодексом фізичну особу — підприємця та фізичну особу об’єднано в одну категорію боржників.

Провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути відкрите лише за заявою боржника та за наявності відповідних підстав, які вказують на неплатоспроможність чи її загрозу.

У заяві про відкриття провадження фізична особа повинна обов’язково зазначити таке: найменування господарського суду; власні прізвище, ім’я, по батькові, контактні дані; викласти обставини, що стали підставою для звернення до суду, та зазначити перелік документів, які додаються до заяви.

При підготовці заяви варто також пам’ятати, що така заява повинна відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України.

До своєї заяви про неплатоспроможність фізична особа обов’язково має додати такі документи:

  1. Документ, що підтверджує наявність (відсутність) статусу фізичної особи — підприємця.
  2. Конкретизований список кредиторів і боржників.
  3. Власний опис майна, що належить на праві власності та копії документів, що підтверджують право власності.
  4. Перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб.
  5. Копії документів про вчинені (протягом року) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів.
  6. Копії всіх угод на суму не менш ніж тридцять розмірів мінімальної заробітної плати.
  7. Відомості про всі наявні рахунки (у тому числі депозитні), відкриті в банках та інших фінансово­кредитних установах в Україні та за кордоном.
  8. Копію трудової книжки (за наявності) та відомості про роботодавця (роботодавців).
  9. Декларацію про майновий стан. Декларація подається за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню заяви до суду. Декларація повинна містити інформацію про майно, доходи та витрати фізичної особи і членів її сім’ї, що перевищують тридцять розмірів мінімальної заробітної плати.
  10. Докази (квитанція, платіжне доручення) авансування на депозитний рахунок суду винагороди ­керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
  11. Інформація (довідка) про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини.
  12. Довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо є представник.

Одночасно із заявою про відкриття провадження фізична особа зобов’язана подати пропозиції щодо реструктуризації боргів.

Після подання заяви про неплатоспроможність фізичної особи до господарського суду такий суд фактично розпочинає її розгляд. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви або поверненні такої заяви суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви виносить ухвалу про прийняття заяви до розгляду, призначає підготовче ­засідання.

Разом із цим варто бути готовими до того, що суд має право вирішити питання про зобов’язання фізичної особи подати додаткові відомості та вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів: заборона укладати правочини, зобов’язання передати майно на зберігання, вчинення або утримання від вчинення певних дій, накладення арешту на майно та заборона виїзду за кордон.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з’ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання.

За наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (боржник виконав зобов’язання чи його притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за дії, пов’язані з неплатоспроможністю).

У разі відкриття провадження у справі суд вводить процедуру реструктуризації боргів фізичної особи, мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів та призначає керуючого реструктуризацією.

ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

Процедура реструктуризації бор­гів фізичної особи — це одна із судових процедур, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів.

Дуже цікавим є зобов’язання державних органів надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про доходи фізичної особи та членів її сім’ї, про перетинання фізичною особою та членами її сім’ї державного кордону за останні три роки і про майно, задеклароване такими особами при перетинанні ­кордону.

Відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні наслідки, оскільки з моменту відкриття встановлюються певні обмеження для фізичної особи та її кредиторів. Обмеження можуть бути такими: пред’явлення кредиторських вимог та їх задоволення відбувається в межах справи про неплатоспроможність; арешти майна та застосування обмежень до фізичної особи можуть бути застосовані винятково судом; здійснення корпоративних прав та їх реалізація, відчуження та розпорядження майном відбувається з обмеженнями, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства; як уже зазначалося, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; припиняється нарахування штрафів, інших фінансових санкцій та відсот­ків; строк виконання всіх грошових зобов’язань фізичної особи вважається таким, що настав.

З метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Подання кредиторами грошових вимог до боржника здійснюється протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення.

У подальшому розробляється План реструктуризації боргів боржника, метою якого є відновлення платоспроможності фізичної особи. Залежно від характеру відносин, у плані може бути зазначено таке: обставини, які спричинили неплатоспроможність; інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформація про майновий стан боржника та всі доходи; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менш ніж один прожитковий мінімум); реалізація частини майна боржника; зміна способу та порядку виконання зобов’язань, відстрочення або прощення боргів чи виконання таких зобов’язань третіми особами.

Разом із цим варто мати на увазі, що не всі борги підлягають ­реструктуризації. Зокрема, це борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Важливим є те, що податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів.

План реструктуризації має бути схвалений зборами кредиторів та поданий керуючим реструктуризацією до суду для його подальшого затвердження. Суд зобов’язаний затвердити план реструктуризації боргів, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником, але за умови погашення боргів, які не підлягають реструктуризації.

З дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану. Затверджений план може бути підставою для переукладення цивільно­правових договорів боржника з новими умовами їх виконання. По закінченні строку виконання плану реструктуризації боргів боржник зобов’язаний надати суду та кредиторам звіт про виконання плану.

За результатами розгляду звіту суд постановляє рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв’язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів. У такому випадку фізична особа вважається звільненою від боргів.

У разі невиконання плану та наявності скарг кредиторів суд постановляє рішення про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

ПОГАШЕННЯ БОРГІВ

Погашення боргів боржника — це остання судова процедура у справі, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна фізичної особи.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Керуючий реалізацією майна спільно з боржником проводить інвентаризацію майна та визначає його вартість. Майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, за винятком:

  1. Житла, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більш ніж 60 м2 або житловою площею не більш ніж 13,65 м2 на кожного члена сім’ї чи житловий будинок загальною площею не більш ніж 120 м2) та не є предметом забезпечення.
  2. Коштів, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
  3. Іншого майна, на яке згідно із законодавством не може бути звернене стягнення.

Також суд має право за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника: якщо майно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї; неліквідні майнові об’єкти вартістю не більш ніж десять розмірів мінімальної заробітної плати або дохід від реалізації яких суттєво не вплине на задоволення вимог кредиторів.

Загальна вартість майна боржника, що виключається зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати тридцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Усе майно, яке включене до ліквідаційної маси, підлягає продажу, а кошти від такого продажу вносяться на окремий банківський рахунок, з якого відбувається задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

  1. У першу чергу задовольняються вимоги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
  2. У другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
  3. У третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог поперед­ньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Вимоги кредиторів за зобо­в’язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними.

По завершенні процедури погашення боргів господарський суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, ухвалює рішення про звільнення боржника — фізичної особи від боргів.

Звільнившись від усіх боргів, фізичній особі не варто забувати, що вона несе репутаційні втрати, а саме:

  1. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрите провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою.
  2. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана повідомляти про факт своєї неплатоспроможності перед укладенням договорів позики та кредитних договорів.
  3. Протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом вона не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репу­тацію.