Вячеслав Зьома
Керівник судової практики Юридичної компанії  «NOBILI»

Що таке повідомлення про підозру з історичним присмаком

Повідомлення про підозру, якщо сформулювати простою мовою, – то є констатація факту наявності достатніх підстав, (поза розумним сумнівом) вважати обґрунтованим припущення, що особа вчинила кримінальне правопорушення на підставі наявних доказів.

І так само повідомлення про підозру – є дія, саме офіційна процедура, під час якої правоохоронними органами вручається підозрюваному документ – письмове повідомлення про підозру.

Актуальність питання

За думкою пересічного громадянина вираз «повідомлення про підозру» не є дуже зрозумілим. Більш того навіть пан Роман Труба – колишній очільник ДБР під час свого інтерв’ю журналістам фактично відповіді про зміст повідомлення про підозру так і не сформулював. Чим зробив цю тему дуже популярною. На разі він через засоби ЗМІ повідомив, що і відносно нього є наміри повідомлення про підозру. То пан Роман Труба може довести всьому суспільству про практичні знання і досвід в цій сфері на власному прикладі. А з свого боку пропоную вважати, що очільник ДБР під час інтерв’ю просто трохи перенервував через журналістів.

 

Трохи історії про КПК України 1960 року.

Трохи історії, бо саме у цьому є частка розуміння цього поняття правоохоронними органами. Під час зміни кодексу правоохоронці сприймали й новий кодекс з новими нормами через звичний для них старий кодекс (Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року – далі КПК України 1960 р.). Це саме той кодекс за яким було засуджено Василя Стуса і інших політв’язнів. І в більшому він відповідав вимогам саме тоталітарного режиму. Де метою застосування КПК України було переслідування громадян і формування ринку безоплатної праці за рахунок засуджених. Цей кодекс мав велику кількість правок через його невідповідність вимогам міжнародних актів зокрема Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод і інших.

Норми цього старого кодексу чіткого визначення підозрюваного також не мали. Зазначалось, що підозрюваним є особа (ст. 43-1), яку було затримано за підозрою у вчиненні злочину, і особа відносно якої було застосовано запобіжний захід (наприклад застава або підписка про невиїзд). А у статей 106, 148 цього кодексу зазначалось про протилежне – «…запобіжні заходи застосовують до підозрюваного, обвинуваченого…». Тобто статус виникав – чи то з застосування запобіжного заходу, чи то застосовувати запобіжний захід було можливо на підставі наявності цього статусу. І утворюється нерозривне коло без першопричини. Що нагадує старий анекдот про гроші в тумбочці, які бере жінка, у тумбочку кладе її чоловік, а у нього вони від цієї ж жінки. Такий собі замкнутий кругообіг в юриспруденції.

Цей кодекс не передбачав складення окремого процесуального документу за для встановлення статусу підозрюваного. Підозрюваний отримував копію протоколу затримання в порядку статті 106 чи 115 КПК України 1960 року відповідно дознавачем або слідчим відповідно. Або постанову про обрання відносно нього запобіжного заходу. При цьому, у разі, якщо після застосування запобіжного заходу, на протязі 10 діб підозрюваний не набував статусу обвинуваченого. Всі запобіжні заходи відносно нього вважались скасовані і підозрюваним він вже не був.

Тому повідомлення про підозру у свідомості правоохоронців сприймалось на кшталт складення звичної постанови про притягнення в якості обвинуваченого. А вручення примірника цієї постанови у старому кодексі оформлювалось складенням окремого відповідного протоколу про вручення її обвинуваченому і роз’ясненням його прав. І в подальшому деякими правоохоронцями повідомлення про підозру сприймалось саме такою ж процедурою трохи на новий лад.

У діючому кодексі дійсно не має чіткого визначення терміну повідомлення про підозру. Тобто цього ґрунтовного поняття законодавцями не було сформульовано. Прийняття відносно «нового» кодексу відбувалось парламентом ще за часів Януковича В.Ф. – 13.04.2012 року, мало політичний підтекст і відбувалось з поспіхом. Тому наявність помилок і прогалин у кодексі стає зрозумілим. Але гучні процеси відносно колишнього прем’єр-міністра Тимошеко Ю.В. і очільника МВС України Луценко Ю.В. встигли завершити ганебними вироками, щоб уникнути невизначеності застосування норм нового кодексу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 дав визначення, що: «…Обґрунтована підозра – означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення».

Діючий кодекс встановлює, що повідомлення про підозру відповідно до статті 276 КПК України обов’язково здійснюється у таких випадках:

• затримання особи на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення;
• обрання до особи одного з запобіжних заходів;
• наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто фактично новий діючий кодекс включив ті самі підстави, які було й зазначено й у попередньому нечинному кодексі і додав додатково ще третю підставу – наявність достатніх доказів для підозри.

При цьому повідомлення про підозру має бути вручене підозрюваному в день його складення – ст.278 КПК України. А у випадку, неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. «Цей спосіб» визначено у статтях 134 – 136 КПК України. І встановлює, що особу мають повідомити про виклик не пізніше ніж за три дні до дня коли особа зобов’язана прибути за викликом, після чого особі має вручатись відповідне повідомлення про підозру. За цим, відповідна особа набуває статус підозрюваної і до неї можуть бути застосовані всі можливі заходи примусу передбачені КПК України. І відповідно вона набуває весь перелік прав підозрюваного передбачений цим кодексом. З цієї ж події починає обраховуватись строк досудового розслідування.

Кодекс передбачає надіслання повідомлення про підозру поштою, надіслання на електронну пошту, відеозапис вручення, вручення дорослому члену сім’ї, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи  – більше ставлять питань ніж дають чітке розуміння змісту і фіксації дії. І по суті є примарою із минулого – бо адміністрація за місцем роботи і житлово-експлуатаційній організації, саме є пострадянським спадком у «Проєвропейському кодексі». Саме за нормами УРСР більшість будинків перебували у обслуговуванні ЖЕО і навіть проникнення у житло було законним за присутності представника ЖЕО на підставі ордеру, що видавав прокурор. Так само було й суто інша влада перебувала у адміністрації підприємств із обов’язковою партійною складовою, партійними зборами, суворим підпорядкуванням і ієрархією, «товариськими судами» і таким іншим.

 

Практичне застосування

Практичний зиск для адвокатів і самих підозрюваних, передбачений ч. 3 ст. 278 КПК України – у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Або якщо повідомлення про підозру вчинено у неналежний спосіб – є підставою для скасування у судовому порядку необґрунтованої підозри шляхом її оскарження слідчому- судді.

Звісно, що обидва зазначенні тактичні засоби захисту доцільно застосовувати гнучко, відповідно до умов конкретної справи з узгодженням такої стратегії із клієнтом.

Світова практика і визначення

Дуже цікавим є практика застосування під час кримінального провадження за процедурою «in absentia». Тобто за відсутністю підозрюваного. І при цьому ця процедура з одного боку дає можливість більш швидкого здійснення провадження і притягнення винної особи до відповідальності, а з іншого боку приводить до можливого порушення права особи на справедливий суд.

Але ця ґрунтовна тема потребує окремої статті для ретельного її дослідження.

У праві США шляхом прецедентів сформувалося поняття «розумна підозра» (англ. reasonable suspicion), що означає юридичний стандарт доказування, який полягає в існуванні твердої причини для арешту чи інших примусових дій щодо особи. Ця причина означає більше, ніж «початкову і неконкретну підозру»; вона повинна бути заснована на «конкретних і гнучких фактах», «у сукупності з розумними висновками із цих фактів». Підозра обов’язково повинна бути пов’язана з конкретною людиною.

У Законі «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Для цілей цього Закону, підозра — припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов’язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов’язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції.

 

Висновок

Вкрай необхідним є внесення змін до діючого КПК України з метою врегулювання прогалин, позбавлення відголосків пострадянського минулого, і формулювання чіткого визначення поняття повідомлення про підозру, зменшення шляхів здійснення процесуальної дії вручення повідомлення про підозру у зрозумілий чітко визначений засіб. Бо чіткі і зрозумілі правила гри – у нашому випадку норми кримінально-процесуального кодексу України, підуть на користь всім учасникам цього процесу. А невизначеність – навпаки є шлях до корупційних дій і можливості тлумачення законодавства на свій розсуд.