В’ячеслав Зьома
Керівник практики кримінального процесу і захисту бізнесу Юридичної компанії «NOBILI»

 

Строки давності у кримінальному процесі, або як відпускають гріхи за Кримінальним кодексом України

 

Обіцяного чекають три роки або все життя! Народна мудрість, яка знайшла своє відображення в законодавстві України – у строках давності цивільного процесу України – саме 3 роки загальний термін позовної давності, який встановлено у ст. 257 ЦК України. А коли ж припиняється кримінальне переслідування з боку держави винних осіб у кримінальному процесі? Чи є такий строк?

Так, такі терміни є! Давайте ретельно розберемось які вони є як вони застосовуються на практиці.

Саме стаття 49 Кримінального кодексу України встановлює ці терміни і вони безпосередньо залежать від тяжкості злочину, який скоїла особа.

Стаття 49 КК України: Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п’ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

Наприклад у випадку, коли особа витягла гроші з карману у пасажира в тролейбусі, то через п’ять років вона звільняється від кримінальної відповідальності.

Але, які можуть бути підводні камені у наведеному прикладі? Давайте розберем їх на прикладах:

• як передбачає ч. 2, 3 ст.49 КК України – перебіг давності зупиняється, якщо особа ухиляється від досудового слідства і суду, або якщо вона скоїла новий злочин середньої тяжкості, або більш тяжкий.

Повертаючись до нашого прикладу, якщо наш злочинець, після першої крадіжки, вирішив переховуватись від поліції чи від суду. Виїхав до Польщі, або іншої країни. Його відповідно оголосили в розшук, і наприклад затримали через 7 років, прикордонники під час повернення до України. У цьому випадку його притягнуть до кримінальної відповідальності – бо термін давності було зупинено з часу оголошення в розшук і до часу його затримання. Але якщо б його було затримано через 15 років – то у цьому випадку, цей злодій вже не був би притягнутий до кримінальної відповідальності – бо вже пройшло 15 років з часу скоєння злочину;

• ч. 3 ст.49 КК України встановлює, що перебіг давності переривається у випадку вчинення нового злочину середньої тяжкості, або більш тяжкого злочину до спливу термінів давності і термін давності починає відраховуватись знову – саме з часу вчинення нового злочину. Наприклад, наш злочинець, після першої крадіжки, протягом 5 років ще раз заліз в чиїсь карман, і щось вкрав через 4 роки. То термін давності буде відраховуватись з часу вчинення другої крадіжки  – тобто знову 5 років. А відносно першої крадіжки – фактично вже пройде 9 років. Термін давності для кожного злочину обчислюється окремо.

Наприклад, якщо б наш злодій, замість другої крадіжки з карману, вчинив би крадіжку вже з квартири – тобто тяжкий злочин. То в цьому випадку термін давності першої крадіжки сплив би після 9 років з часу її вчинення (9=4+5, де 4 роки – пройшло до вчинення нового злочину і 5 років термін давності для злочинів середньої ступені тяжкості), а термін давності другої крадіжки з квартири  сплине через 10 років з часу його

Окремо необхідно зазначити, що застосування термінів давності у випадку вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання довічне позбавлення волі – є виключно правом суду, і у такому випадку може бути зменшено покарання, шляхом встановлення певного терміну позбавлення волі.

А у випадку вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства – давність не застосовується взагалі!

Є особливість застосування термінів давності для осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років – статтею 106 КК України (для неповнолітніх), встановлено менші терміни звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Стаття 106 КК України. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) два роки – у разі вчинення кримінального проступку;

2) п’ять років – у разі вчинення нетяжкого злочину;

3) сім років – у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки – у разі засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання за кримінальний проступок;

2) п’ять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

3) сім років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років – у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Ч.1 ст. 185 КК України – Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років – відноситься до злочинів середньої тяжкості у відповідності до ст. 12 КК України).