Наталія Тищенко, керуючий партнер юридичної компанії Nobili в інтерв’ю інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» оцінила перспективи об’єднання всіх арбітражних керуючих України в єдине СРО. Така норма прописана в новому Кодексі з процедур банкрутства, який зараз чекає на підпис президента.
Редакція: з якими викликами може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдине СРО?
Наталія Тищенко: Запровадження інститутів самоврядування розраховано на зрілість суспільства, сумлінність організацій та досягнення спільної з державою мети — створення сприятливих умов для розвитку. Безперечно, так і має бути, така практика успішно функціонує в європейських країнах, але наразі ми бачимо зовсім іншій підхід у законодавчому регулюванні експерименту щодо об’єднання всіх адвокатів в єдину організацію з обов’язковим членством. На момент підписання Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у багатьох експертів було чітке уявлення, що наявність ст. 117 під назвою «Саморегулівна організація арбітражних керуючих» підштовхне до об’єднання спеціалістів у сфері банкрутства в декілька схожих структур. А висока конкурентоспроможність в подальшому призведе до об’єднання в єдину СРО. Так були створені 5 СРО, конкурентоздатність яких проявлялась лише в актуальних потребах, завдяки яким можна було отримати набитий гаманець: то в задоволенні ліцензійних вимог, які були непосильні для більшості арбітражних керуючих, то в банальному захисті професійних інтересів перед масовими перевірками органами владних повноважень, то в лобіюванні інтересів третіх осіб. За кожною такою організацією стоїть лідер, який є професійним гравцем ринку та, попри все, не готовий поступитися своєю СРО. Допоки існують прогалини в законодавчому регулюванні на кшталт того, що закони допускають утворення саморегулівних організацій, а порядок утворення та діяльності таких організацій не забезпечений необхідною нормативною основою, професійна спільнота буде вимушена боротися з проблемами, які виникають ще до початку створення і надалі продовжують існувати під час функціонування. Без чіткої регламентації порядку утворення та чітко прописаних зобов’язань, покладених на СРО, стан ринку буде колихатися із сторони в сторону, а суди будуть потерпати від позовів.
Так, наразі проблема зібрати всіх представників професії під одним дахом вбачається одразу ж при бажанні створити єдину СРО. Другий виклик – фінансування. Враховуючи невеликі статки арбітражних керуючих та загальну їхню кількість, розмір членських внесків буде мізерним і не систематичним. Тому відповідальність за організацію по об’єднанню візьме на себе лише той, хто матиме на меті корисливі мотиви або ж – альтруїст, який дійсно переймається майбутнім професійного співтовариства.
Проте впевнена, що тільки шляхом об`єднання ми зможемо створити потужний дієвий інструмент для боротьби за права арбітражних керуючих, змінити умови праці, перетягнути владні повноваження щодо контролю і підняти професію на новий якісний рівень!
Редакція: Хоча об’єднання прописане в новому кодексі, чи буде це об’єднання простим?
Наталія Тищенко: Об’єднання однозначно не буде легким. По-перше, кожна СРО, функціонуюча сьогодні, претендуватиме на новий статус – єдиної. Будуть задіяні всі можливі ресурси для лобіювання більшості з них. По-друге, більшість арбітражних керуючих вже сприймає цю норму про обов’язкове єдине СРО як новий орган контролю, поборів, та нав’язування чиїхось інтересів та способів впливу. Тому, вважаю, більшість осторонь спостерігатимуть і не братимуть активної участі в цьому процесі.
Редакція: Чим має опікуватися майбутнє СРО, щоб не перетворитися лише на формальний/каральний орган? Озвучте п’ять головних завдань, які треба бути вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозоріше та чеснішою?
Наталія Тищенко: Майбутнє СРО – це в першу чергу захист професійних прав арбітражних керуючих. До лав керівних посад повинні потрапити люди з високими морально-етичними якостями, які дійсно розуміють реалії професії, мають незаплямовану репутацію і є лідерами, здатними вести за собою людей і відстоювати інтереси кожного з членів такого об’єднання.
На мою думку, підвищити статус і престиж професії арбітражного керуючого можна через:
– ініціювання внесення змін до Кодексу щодо оплати праці арбітражного керуючого. Людина, яка управляє великими активами, апріорі не може отримувати копійки. Фінансова незалежність арбітражного керуючого є рушійною силою побудови здорової практики конкурсного права.
– ініціювання змін до відповідних законів щодо доступу до всіх можливих баз для пошуку активів і зобов’язання відповідних органів надавати витребувану інформацію.
– захист професійних прав перед органами державної влади, органами самоврядування, громадськими організаціями, ЗМІ й іншими учасниками ринку.
– створення так званого реєстру «чорних» арбітражних керуючих, які порочать професійну спільноту.
– просвітницьку роботу щодо професії арбітражного керуючого і самої процедури банкрутства. Необхідно чітко усвідомлювати, що банкрутство – це легітимний інструмент «вільного ринку».
Редакція: Чи має посада керівника майбутнього СРО бути виборною? Скільки має тривати одна каденція?
Наталія Тищенко: Моя думка: одна каденція повинна тривати один рік з правом на переобрання. Посада керівника майбутнього СРО обов’язково має бути виборною.
Редакція: Як би змалювати ідеальний портрет українського арбітражного керуючого, яким ви його бачите?
Наталія Тищенко: Арбітражний керуючий повинен бути ефективним, авторитетним і незалежним. В рамках ідеальної моделі: арбітражний керуючий – це, в першу чергу, керівник, що володіє найкращими якостями, властивими людині як істоти соціальної, і орієнтований на ідеологію представника проєвропейського співтовариства (зокрема, на такі аспекти: законослухняність, наявність етично-моральних якостей (коректність, стриманість, культурність тощо), володіння основами соціальної психології і конфліктології).
Окрім цього, йому притаманне вміння реалізувати управлінський цикл, спрямований на досягнення поставленої мети; вміння ставити перспективні цілі і завдання, раціонально планувати і контролювати робочий процес, оперативно управляти в швидкоплинних та динамічних умовах, чітко доводити завдання до підлеглих; вміння реалізовувати основні форми роботи, делегувати повноваження, активізувати працю співробітників, належним чином організовувати свою особисту діяльність. Також це вміння спілкуватися, налагоджувати контакти з представниками різних соціальних груп і прошарків суспільства.
Арбітражний керуючий повинен володіти здатністю дослідницького, інноваційного бачення ситуації: вміти сформулювати і структурувати проблему; сформувати своє бачення щодо її вирішення в організаційному, техніко-технологічному, фінансовому та правовому аспекті в декількох варіантах задля успішного вирішення питання навіть при наявності факту можливого негативного розвитку подій.