В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу «Банкрутство & Ліквідація» партнер NOBILI, арбітражний керуючий, адвокат Олена Фоміна дала свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства
Редакція: Як ви оцінюєте необхідність створення такого окремого Кодексу?
Олена Фоміна: Кодифікація передбачає систематизацію різних нормативно-правових актів, зведення та редакцію правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин, а також має бути обумовлена необхідністю внесення суттєвих змін. Фактично, маємо справу з доповненням чинної редакції закону книгою про банкрутство фізичних осіб. Заклавши в назву чинної редакції спрямованість закону на відновлення платоспроможності, ситуація у співвідношенні відновлення платоспроможності/ліквідація так і не змінилася. Слід звернути увагу на те, що законопроект має відповідати нагальним викликам суспільства та економічній ситуації в країні. Впровадження світового досвіду до конкурсного процесу в Україні є необхідним, враховуючи велику кількість викликів. Це той випадок, коли не так важлива назва корабля, а те, як він попливе.
Редакція: Наскільки запропонований документ може вирішити проблемні питання ринку?
Олена Фоміна: Кодекс містить корисні положення, на які тривалий час очікував ринок, проте частина проблем залишається. Для здійснення прориву, включаючи позиції у рейтингу Doing Bussines, необхідно працювати над пришвидшенням конкурсних процесів, а також збільшувати відсоток повернених кредитором грошей. В цьому питанні одного законодавства мало, необхідна консолідація учасників ринку та економічне зростання. Банкрутство не є панацею, це інструмент і все залежить від того, хто, як і, головне, з якою метою його використовує.
Редакція: Наведіть 5 головних месседжів з проекту Кодексу, які ви вважаєте мегапозитивними?
Олена Фоміна: По-перше, позбавлення можливості маніпулювати правом на визнання укладеного в так званий підозрілий період правочину недійсним з метою включення кредитора до першої черги. Проект Кодексу передбачає можливість погашення вимог кредитора за визнаним недійсним правочином у четверту чергу.
По-друге, вирішено питання, що у разі відсутності в боржника майна та коштів витрати покладаються на ініціатора застосування наступної судової процедури. Платить той, хто замовляє музику.
По-третє, встановлено необхідність для арбітражного керуючого обґрунтувати перед господарським судом необхідність залучати сторонніх спеціалістів з оплатою за рахунок коштів боржника. Відсутність такого обов’язку в чинній редакції дозволяла безконтрольно витрачати кошти боржника на «поточні» потреби.
По-четверте, запровадження світового досвіду з банкрутства фізичних осіб, що за умови належного правового регулювання, може допомогти вийти з «боргової ями» багатьом українцям. Проте важливо забезпечити баланс інтересів приватних боржників та їх кредиторів.
По-п’яте, комітету кредиторів надано право визначати місце проведення зборів кредиторів. Така новела важлива, оскільки на практиці трапляється багато випадків, коли боржник відсутній за місцем знаходженням, а арбітражний керуючий змушений проводити збори на вулиці.
Редакція: Назвіть 5 головних моментів з проекту Кодексу, які треба доопрацювати?
Олена Фоміна: Проект ще не завершений та знаходиться на стадії розробки. Починаючи від неузгодження юридичної термінології у різних частинах та завершуючи помилками, які де-не-де з’являються в тексті документу.
Особливу увагу варто звернути на наступні питання:
- Не вирішено питання щодо забезпечення справедливого рівня оплати арбітражному керуючому. Чинна редакція пов’язувала розмір винагороди з мінімальною заробітною платою, новий Кодекс – з прожитковим мінімумом у процедурі банкрутства юридичних осіб. Така винагорода не може забезпечувати достатній життєвий рівень арбітражних керуючих та може сприяти пошуку тіньових джерел доходів.
- Наявність конкуренції між банкрутством та виконавчим провадженням через відсутність мінімального розміру безспірної заборгованості для ініціювання конкурсного процесу. Кредитор може обрати або звертатися до судового виконавця або ж до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
- Залишилися норми про те, що ліквідація має тривати не більше 12 місяців. Практика показала, що одного року недостатньо для завершення процедури ліквідації, а також обумовила пошук процесуальних способів продовження строку.
- Заборона фізичним особам, визнаним банкрутами, протягом п’яти років займатися незалежною професійною діяльністю в якості адвокатів, приватних виконавців, арбітражних керуючих. Не визначено питання щодо того, чи повинно банкрутство бути пов’язано зі здійсненням професійної діяльності для дії такої заборони.
- Оціночні категорії при визначенні боргів не підлягають списанню, зокрема, грошові кошти за кредитами на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші.
Матеріал опубліковано на сайті «Банкрутство & Ліквідація» 28 березня 2018 року