Олена Фоміна: Фактично чинна редакція Закону доповнена книгою про банкрутство фізичних осіб

28/03/2018
Практики:

В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу «Банкрутство & Ліквідація» партнер NOBILI, арбітражний керуючий, адвокат Олена Фоміна дала свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства

Редакція: Як ви оцінюєте необхідність створення такого окремого Кодексу?

Олена Фоміна: Кодифікація передбачає систематизацію різних нормативно-правових актів, зведення та редакцію правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин, а також має бути обумовлена необхідністю внесення суттєвих змін. Фактично, маємо справу з доповненням чинної редакції закону книгою про банкрутство фізичних осіб. Заклавши в назву чинної редакції спрямованість закону на відновлення платоспроможності, ситуація у співвідношенні відновлення платоспроможності/ліквідація так і не змінилася. Слід звернути увагу на те, що законопроект має відповідати нагальним викликам суспільства та економічній ситуації в країні. Впровадження світового досвіду до конкурсного процесу в Україні є необхідним, враховуючи велику кількість викликів. Це той випадок, коли не так важлива назва корабля, а те, як він попливе.

Редакція: Наскільки запропонований документ може вирішити проблемні питання ринку?

Олена Фоміна: Кодекс містить корисні положення, на які тривалий час очікував ринок, проте частина проблем залишається. Для здійснення прориву, включаючи позиції у рейтингу Doing Bussines, необхідно працювати над пришвидшенням конкурсних процесів, а також збільшувати відсоток повернених кредитором грошей. В цьому питанні одного законодавства мало, необхідна консолідація учасників ринку та економічне зростання. Банкрутство не є панацею, це інструмент і все залежить від того, хто, як і, головне, з якою метою його використовує.

Редакція: Наведіть 5 головних месседжів з проекту Кодексу, які ви вважаєте мегапозитивними?

Олена Фоміна: По-перше, позбавлення можливості маніпулювати правом на визнання укладеного в так званий підозрілий період правочину недійсним з метою включення кредитора до першої черги. Проект Кодексу передбачає можливість погашення вимог кредитора за визнаним недійсним правочином у четверту чергу.

По-друге, вирішено питання, що у разі відсутності в боржника майна та коштів витрати покладаються на ініціатора застосування наступної судової процедури. Платить той, хто замовляє музику.

По-третє, встановлено необхідність для арбітражного керуючого обґрунтувати перед господарським судом необхідність залучати сторонніх спеціалістів з оплатою за рахунок коштів боржника. Відсутність такого обов’язку в чинній редакції дозволяла безконтрольно витрачати кошти боржника на «поточні» потреби.

По-четверте, запровадження світового досвіду з банкрутства фізичних осіб, що за умови належного правового регулювання, може допомогти вийти з «боргової ями» багатьом українцям. Проте важливо забезпечити баланс інтересів приватних боржників та їх кредиторів.

По-п’яте, комітету кредиторів надано право визначати місце проведення зборів кредиторів. Така новела важлива, оскільки на практиці трапляється багато випадків, коли боржник відсутній за місцем знаходженням, а арбітражний керуючий змушений проводити збори на вулиці.

Редакція: Назвіть 5 головних моментів з проекту Кодексу, які треба доопрацювати?

Олена Фоміна: Проект ще не завершений та знаходиться на стадії розробки. Починаючи від неузгодження юридичної термінології у різних частинах та завершуючи помилками, які де-не-де з’являються в тексті документу.

Особливу увагу варто звернути на наступні питання:

  1. Не вирішено питання щодо забезпечення справедливого рівня оплати арбітражному керуючому. Чинна редакція пов’язувала розмір винагороди з мінімальною заробітною платою, новий Кодекс – з прожитковим мінімумом у процедурі банкрутства юридичних осіб. Така винагорода не може забезпечувати достатній життєвий рівень арбітражних керуючих та може сприяти пошуку тіньових джерел доходів.
  2. Наявність конкуренції між банкрутством та виконавчим провадженням через відсутність мінімального розміру безспірної заборгованості для ініціювання конкурсного процесу. Кредитор може обрати або звертатися до судового виконавця або ж до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
  3. Залишилися норми про те, що ліквідація має тривати не більше 12 місяців. Практика показала, що одного року недостатньо для завершення процедури ліквідації, а також обумовила пошук процесуальних способів продовження строку.
  4. Заборона фізичним особам, визнаним банкрутами, протягом п’яти років займатися незалежною професійною діяльністю в якості адвокатів, приватних виконавців, арбітражних керуючих. Не визначено питання щодо того, чи повинно банкрутство бути пов’язано зі здійсненням професійної діяльності для дії такої заборони.
  5. Оціночні категорії при визначенні боргів не підлягають списанню, зокрема, грошові кошти за кредитами на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші.

Матеріал опубліковано на сайті «Банкрутство & Ліквідація» 28 березня 2018 року