Вячеслав Зьома
Керівник судової практики Юридичної компанії «NOBILI»
Запобіжний захід, у чому сенс, які критерії обрання.
Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, які обмежують конституційні права особи – особисту свободу та свободу пересування підозрюваного (обвинуваченого) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об’єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність. Запобіжний захід може змінюватись або ні як на протязі досудового розслідування, так і судового розгляду справи у передбачений законодавством спосіб.
Суто процесуально – застосування будь-якого запобіжного заходу здійснюється слідчим суддею на підставі клопотання слідчого, яке попередньо погоджується прокурором.
Одним з важливіших обов’язків суду під час обрання запобіжного заходу є оцінювання в сукупності всіх обставин, за для обрання відповідного запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених вище, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.
А виходячи із практики – чітких критеріїв для суду, за для визначення у яких випадках має застосовуватись той, або інший запобіжний захід – не має. Найчастіше ефективно спрацьовує великий соціальний резонанс, висвітлення подій і обставин кримінального провадження у засобах масової інформації, або підтримка народних депутатів України, соціально відомих і визнаних осіб сьогодення. А частіше комбінація цих Таких наприклад як ветерани АТО, політичні діячі, тобто тих осіб які мають активну громадську позицію і високий рівень довіри серед громадян.
Фактично це майже єдине, що має дієвий вплив і значення для суду під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Бо в інших випадках наявність будь –якої із зазначених обставин, чи їх сукупності не дає гарантії чи щонайменшої впевненості у обранні більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Взяти в якості прикладу дві останні гучні події із обранням запобіжного заходу п’ятому президенту України Порошенко Петру Олексійовичу і громадському діячу Стерненко Сергію В’ячеславовичу. Зрозуміло, що порівняти їх досить важко – настільки відмінні і самі постаті, їх політична і впливова вага у суспільстві, фінансові можливості і зв’язки, наявність власних ЗМІ і навіть депутатської фракції у парламенті. Але ж спробуємо.
Насамперед, широке висвітлення у ЗМІ мали обидві події. Захист Петра Порошенко пішов на випередження і діяв застосовуючи наступальну тактику. Наприклад у приміщенні ДБР, під час оголошення підозри Петру Порошенко. Він разом із підтримуючими його народними депутатами України і адвокатами поїхали безпосередньо до приймальні Офісу Генерального прокурора України. Де у прямому сенсі слова «прорвались» до Генерального прокурора України. Всі перепитії цієї боротьби на цей час нам невідомі, проте захист зміг добитись суттєвого результату. Що прокуратура сама змінила вибір запобіжного заходу на більш м’який. І підтримувало в подальшому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Яке є найбільш м’яким запобіжним заходом.
Із урахуванням попередніх дій і офіційних повідомлень Офісу Генерального прокурора України – можемо припустити, що Петро Порошенко ухилявся і не з’являвся до ДБР на протязі певного часу. При цьому Генеральний прокурор України вирішив, що є всі підстави за для зміни клопотання із обранням найм’якішого запобіжного заходу. Свідомо детально не аналізую працю адвокатів – в обох випадках, вона представлена достойними фахівцями. Навіть якщо автор і не поділяє всього «набору» задіяних заходів, то є особистою думкою автора.
Інша річ – обрання запобіжного заходу Сергію Стерненко. Не зважаючи на дуже серйозну підтримку з боку активістів, запобіжний захід який було обрано підозрюваному – саме той, на якому наполягала прокуратура. А саме цілодобовий арешт. Якщо брати до уваги і проаналізувати низку подій пов’язаних із нападами на нього. Вся діяльність Сергія Стерненко свідчить, що він не є соціально небезпечним. Та має бути взятий до уваги і сам обов’язок держави забезпечити безпеку його життю і здоров’ю. Коли людина зазнає в третій раз нападу, коли її життю є реальна загроза – забезпечити її захист має саме правоохоронна система. І це також перший обов’язок правоохоронної системи. Але ж у цьому випадку об’єктивних причин і належних підстав, на мій погляд, для обрання такого запобіжного заходу – не має.
Звісно, це має бути звичайно більш м’який захід, ніж тримання під вартою. Бо цілодобовий домашній арешт в умовах сьогодення не є розумним і належним запобіжним заходом. Беручи до уваги відомі широкому загалу факти – є неналежним і співмірним запобіжним заходом. Певна річ, що є ще апеляційна інстанція і вона також може змінити рішення суду першої інстанції.
Бо людина навіть не матиме можливості працювати і утримувати себе. Бо розслідування може тривати не один рік – таких випадків доволі багато. Але для нас цей приклад є цікавим саме через його не співмірність поряд із іншим.
На мою думку є вкрай важливим і визначальним рішенням для обрання запобіжного заходу є саме міцність соціальних зв’язків, репутація особи, його заслуги і наявність досягнень перед суспільством і країною. Окремо вважаю доцільним було б залучати фахівців з психології за для проведення відповідного дослідження – наприклад тестування з метою встановлення наявності у особи відповідних рис і звичок до агресивної поведінки. З метою отримання висновку, як додаткового доказу на користь того, що особа не є соціально небезпечною.
У менш резонансних справах обвинувачення не нехтує і більш «брудними» засобами.
Дуже часто слідством застосовується такий прийом, як кваліфікування розслідування кримінального провадження за більш тяжкий злочин у порівнянні з фактичними обставинами справи. Бо ефективної процедури оскарження неправильної кваліфікації у кримінальному провадженні діюче законодавство не має.
Також з власного досвіду – один з прийомів, який застосовувався слідчим національної поліції України – це обрання запобіжного заходу у вигляді застави у великому розмірі. Із розрахунку на те, що підозрюваний не зможе знайти необхідних для внесення застави коштів. Після чого, у зв’язку із невиконанням обов’язку внести кошти для застави – підозрюваному ініціюють запобіжний захід із триманням під вартою.
Історично так склалося, що найбільш часто застосовують запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. І тому саме він протягом тривалого часу вважався серед більшості населення найбільш дієвим. Цьому сприяє й порівняно високий рівень корупції. Коли люди розуміють, що за хабар може бути обрано більш м’який запобіжний захід. То обрання тримання під вартою є для них підтвердженням того, що у справі не має корупції. При цьому умови утримання у слідчих ізоляторах у своїй більшості вкрай погані. А можливість перебування у більш сприятливих умовах у СІЗО, також само по собі до останнього часу є предметом корупції.
І це є спадщиною минулих пострадянських часів. Коли тоталітарний режим мав за мету безпідставне переслідування громадян і утримання їх у місцях позбавлення волі.
Діючим КПК України передбачено запобіжні заходи у вигляді:
- особисте зобов’язання;
- особиста порука;
- застава;
- домашній арешт;
- тримання під вартою.
Застосування розширеної кількості видів запобіжних заходів у зв’язку із прийняттям КПК України не зразу прижилось. І на цей час найбільш розповсюдженими є саме тримання під вартою – перше місце. Але як досягнення може вважатись, те що на другому місце є саме обрання такого запобіжного заходу як домашній арешт. Третє місце займає особисте зобов’язання. Застава як така, наразі взагалі застосовується у порівнянні з іншими запобіжними заходами у сотні разів менше.
Підводячи висновки, побажаю Вам не перевіряти на собі ефективність роботи нашої правоохоронної системи. І дійсно кримінальний процес є саме змагальним. Виключно від Вас, Ваших рідних, близьких і друзів, кваліфікованості і досвідченості Вашого адвоката залежатиме результат. І ще, «Praemonitus Praemunitus» – попереджений — значить озброєний! Вже зараз ставайте більш соціально активними, напрацьовуйте соціальні зв’язки, робіть добрі справи для громади і суспільства! Ніколи не знаєш коли це стане у пригоді. А як кажуть добрі справи не лишаються марними!
Статистичні дані використані мною з наступного джерела https://socialdata.org.ua/statistichniy-analiz-zastosuvannya-su/