Інтерв’ю Наталії Тищенко для журналу “Топ 50 провідних банків України”

Тищенко Наталія
Арбітражний керуючий,
Керуючий партнер
Юридичної компанї Nobili

«Ми перебуваємо на початку нової ери впорядкування платіжних відносин між кредиторів і позичальником»

-Новий кодекс з процедур банкрутства називають прокредиторським. Чи виправданий такий дисбаланс?
-У цьому питанні я на боці банків. Кредитор дає гроші, і якщо боржник не виконав свої зобов’язання, у кредитора мають бути можливості повернути своє.
Кодекс із процедур банкрутства досить прогресивний інструмент, перш за все для кредиторів. Представники банківського сектору брали участь у його розробці і внесли достатню кількість пропозицій, спрямованих на протидію несумлінним позичальникам.
Єдине, що зараз бентежить професійну спільноту, – можливість кредиторів у будь-який момент змінити арбітражного керуючого. В цьому вбачаються досить суттєві корупційні ризики. Наразі готуються зміни до законодавства – слід чітко виписати, що саме має порушити арбітражний керуючий, щоб його можна було замінити. Інакше матимемо ситуації, коли одному кредитору арбітражний керуючий вигідний, іншому – ні. Це затягуватиме процедуру, виникатимуть питання з оплатою, відповідальністю за підприємство – внаслідок частої зміни арбітражних керуючих підприємство фактично залишається безгосподарним.

-Як ви оцінюєте новий кодекс із точки зору практично застосування його положень?
-Поки що передчасно говорити про практику застосування положень кодексу, але, на моє переконання, ми перебуваємо на початку нової ери впорядкування платіжних відносин між кредитором і позичальником. Відома фраза «бори повертають лише боягузи» відходить у минуле.
-Які найважливіші зміни для участі учасників процедури банкрутства?
-Серед положень, які допомагають як банкам, так і арбітражним керуючим, слід відзначити спрощення передання заставного майна на баланс забезпеченого кредитора після спливу 170 днів мораторію. Це суттєво спрощує та прискорює процедуру банкрутства, а також зменшує витрати.
Активно використовується норма, яка дає можливість арбітражному керуючому опротестовати та визнавати незаконними правочини боржника за три роки, що передували банкрутству (раніше аналогічна можливість обмежувалась одним роком). Крім того, з’явилася можливість притягнення бенефіціарів та топменеджмент до субсидіарної або солідарної відповідальності, причому суди стоять на позиціях, що позов про притягнення керівника до відповідальності є обов’язковою умовою закриття процедури банкрутства.

У кодексі також досить детально виписано процедури санації, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника. У нас у цьому питанні інформаційний вакуум – всі говорять про банкрутство як інструмент припинення юрособи, але ж відновити нормальну роботу підприємства набагато важливіше. На жаль, далеко не всі кредитори це усвідомлюють.

Кодекс загалом спрямований на підвищення рівня задоволення вимог кредиторів та на забезпечення гарантій для інвесторів у процесі стягнення. Багато що залежить від арбітражного керуючого – якщо він приходить на підприємство лише з метою продажу майна і його ліквідації, то варіанти санації в принципі не розглядаються. Якщо йдеться про винагороду арбітражного керуючого, то передбачено відрахування від вартості розшуканих активів, від продажу майна, а от за відновлення підприємства йому, можливо, і «дякую» не скажуть.

Прогресивні арбітражні керуючі підкреслюють, що пріоритетом має бути саме санація, «відновлене» підприємство дає більше можливостей, зокрема для кредиторів. Сподіваюся, цей рік стане переломним у практиці банкрутства.

-Якими мають бути основні дії кредиторів та арбітражного керуючого, щоб процес банкрутства був ефективним?

-У першу чергу треба співпрацювати. Арбітражний керуючий не монстр, якого слід остерігатися чи намагатися йому якось завадити виконувати свої функції. У кредиторів завжди є можливість, якщо арбітражний керуючий відступає від їхніх законних вимог, ініціювати його заміну. Співпрацюючи з арбітражним керуючим, кредитори можуть отримати відчутні переваги. Ми в своїй роботі завжди наголошуємо саме на цьому. Простий приклад: кредитор, незважаючи на всі прохання, самостійно надсилає документи до суду, а потім від судді ми отримуємо зауваження про необхідність належного оформлення кредиторських вимог. Це, здавалося б, дрібниці, але вони суттєво затягують процес.

Повну версію журналу ви можете прочитати на сайті Financial club : https://finclub.net/ua/